Актуальні новини

 
 

Новини ВООЗ

» XML error: at line 0


 
 

Наші координати

Адреса: 65029, м.Одеса,
вул. Старопортофранківська, 8 Телефон: (048) 7234842,
Факс: (048) 7231841
Ел.пошта: info@odses.gov.ua
Зв'язок через сайт: Написати
 
 


Пошук по сайту...

Державний санітарно-епідеміологічний нагляд на Одещині


Витоки, становлення, розвиток до 1941 року

Протиепідемічні заходи в Одесі, де мешкало 65 відсотків усього населення Херсонської губернії (в 1875 р. міського населення було 400 тисяч чоловік), здійснювались вже з початку 80-х років XIX століття силами медичної поліції. Лікарі, що займалися санітарною справою, діяли при поліцейських дільницях.  1874 року Одеська міська дума доручила їм санітарний нагляд, яким керував лікувальний інспектор. При міській управі тоді діяло санітарне бюро, а сільське населення обслуговували земські лікарі. В середньому в місті працювало до 7 санітарних лікарів і стільки ж медичних наглядачів (в подальшому – фельдшерів).

У дореволюційний період на території м. Одеси було зареєстровано 10 спалахів чуми і 9 – холери, і 1885 року було порушено питання про введення в Одеському градоначальстві посади земського санітарного лікаря. Посада була її виборною: санітарних лікарів обирало населення, враховуючи їх професійний авторитет. 

1886 року завідувачем губернського санітарного бюро Херсонського земства було обрано Михайла Семеновича Уварова, випускника Петербурзької медико-санітарної академії (1881 р.). М.С.Уваров  вже до цього працював в Тульській і Московській губерніях, пройшов спеціалізацію з гігієни у основоположника вітчизняної наукової гігієни Ф.Ф. Ерісмана.

М.С.Уваров заснував  в Херсонській губернії земську санітарну організацію. Саме тут вперше в Російській імперії посада санітарного лікаря була створена в кожному повіті. Це була найперша в Україні і одна з передових в Росії організація, яка займалась вивченням захворюваності  та травматизму, започаткувала дослідження умов праці та побуту селян, лікувальні пункти. Міська санітарна організація в Херсоні була створена 1878-го, а в Одесі – 1892 року.

23-29 серпня 1886 року в Одесі відбувся X  з’їзд лікарів і членів управ Херсонської губернії. З’їзд розглянув стан санітарної справи в губернії і визнав за необхідне створення посади санітарного лікаря міста Одеси. На з’їзді виступив М.С.Уваров, який зазначив, що основою діяльності санітарного лікаря є санітарні дослідження і проведення відповідних санітарних заходів. Санітарна справа, підкреслив М.С.Уваров, своїм об’єктом має людське суспільство, вона вимагає досить складних і тривалих досліджень, як і всі соціальні. І прямий обов’язок санітарного лікаря –   постійний нагляд за санітарним станом, вивчення причин виникнення захворювань та здійснення профілактичних і протиепідемічних заходів.

Херсонська міська управа підтримала рішення Х з’їзду, і у жовтні  1886 року сесія Херсонських губернських зборів ухвалила постанову про створення посади санітарного лікаря м. Одеси. 1 березня 1887 року Одеська міська управа погодила із губернською управою призначення на посаду земського санітарного лікаря Одеси Івана Степановича Сушкова.

1887 року в м.Одесі  відкрито дезінфекційну камеру. Вона спочатку обслуговувала міські лікарні, а з 1894 року стала самостійним санітарним закладом.

З 1890 року земським санітарним лікарем Одеси стає Петро Миколайович Діатроптов. Він сформулював професійні задачі земського санітарного лікаря, проаналізував дані про народжуваність та смертність в місті за останні два роки, започаткував виготовлення щотижневих бюлетенів для аналізу стану інфекційної захворюваності населення та демографічних показників. П.М.Діатроптов був також  фундатором лікарень для бідних, під його керівництвом було створено десять лікарських дільниць, які здійснювали, окрім безоплатної медичної допомоги, також нагляд за розповсюдженням інфекційних хвороб серед малозабезпеченого населення та вели боротьбу із захворюваннями. 

1890 рік  став, по суті, часом створення Одеської міської санітарної організації.

Державний санітарно-епідеміологічний нагляд на Одещині

В липні 1893 року П.М. Діатроптов був призначений директором Одеської бактеріологічної станції, якою він керував до 1 липня 1908 року. Його двічі обирали головою Товариства російських лікарів, він був секретарем «Южнорусской медицинской газеты», яку видавало Товариство одеських лікарів, очолював секцію по оздоровленню населених місць одеського відділу «Русского общества сохранения народного здравия», створеного в Одесі 1899 року.

Його наступник з1896 по 1908 рік, земський санітарний лікар Микола Петрович Василівський очолив земське санітарне бюро при Одеській міській управі і розвив започатковані П.М.Діатроптовим напрямки діяльності. Продовжив випуск щотижневих санітарних бюлетенів з даними про народжуваність, смертність та інфекційну захворюваність. Міська газета «Известия городской управы»  двічі на місяць друкувала звіти про діяльність санітарних установ та про хід епідемічних захворювань в Одесі.

1886 року І.І. Мечников разом з М.Ф.Гамалія, Я.Ю.Бардахом  та іншими вченими, за сприяння Товариства одеських лікарів заснували бактеріологічну станцію. Тут вони організували виробництво та щеплення вакцини проти сказу, винайденої у 1885 році видатним французьким ученим Пастером. Станція виникла для боротьби із сказом  і стала  другою в світі та першою в Росії. Її керівником був І.І.Мечников, заступником – М.Ф. Гамалія. Тут працювали Д.К. Заболотний, Я.Ю.Бардах, В.К.Високович. В подальшому Одеська бактеріологічна станція була перетворена на бактеріологічний інститут ім. І.І.Мечникова.

Державний санітарно-епідеміологічний нагляд на Одещині

Окрім вироблення вакцини і сироватки, Одеська бактеріологічна станція здійснювала санітарно-гігієнічну та діагностичну роботу, позитивні результати її роботи вплинули на створення подібних у Харкові, Петербурзі, Москві, а потім і в інших містах Російської імперії.

1897 року Одеська міська дума заснувала 3 посади санітарних лікарів,  з 1912 р. штат налічував вже шість посад. Того ж 1897 року було створено 7 санітарних дільничних опікунств. Вони стежили за виконанням обов’язкових постанов міської думи, вивчали санітарні потреби дільниць. Кількість опікунств збільшувалась за рахунок створення нових в місті Одесі та у приміській зоні. В 1900 році їх було вже 9, а серед голів, що очолювали опікунства, були М.Ф.Гамалія, П.М.Діатроптов, Л.А.Тарасевич, Г.В.Хлопін та ін.

Видатний вчений-мікробіолог, епідеміолог Сергій Михайлович Щасний, автор багатьох наукових праць, підручників, брав участь у протиепідемічній роботі під час епідемії чуми в Одесі та визначив її характер. Трудова діяльність С.М.Щасного пройшла на Одещині. 1918 року він видає новий підручник – «Короткий курс мікробіології та інфекційних хвороб», який був одним з перших, що використовувалися у підготовці радянських лікарів, епідеміологів.

Державний санітарно-епідеміологічний нагляд на Одещині

З 1919 року С.М.Щасний –  директор і науковий керівник Одеської бактеріологічної  станції. Незважаючи на економічні труднощі, гостру нестачу фінансів, тут налагодили випуск вакцин та сироваток і дослідницьку роботу. Один із основоположників вітчизняної наукової епідеміології, академік Д. К. Заболотний писав, що ці дослідження привернули увагу зарубіжних вчених, які дивувались мужності та наполегливості одеситів. Адже під час епідемії холери у 1918-1922 роках станція здійснювала близько 22 тисяч досліджень на рік, незважаючи на матеріальні труднощі та недостатній штат працівників. За отриманими під час епідемії матеріалами С.М.Щасний написав «Протихолерні щеплення, сипнозворотна тифозна інфекція та голод» і «Про атипові холерні вібріони і спонтанну аглютинацію».

С.М.Щасний утворив в 1923 році малярійне відділення, зробив значний внесок у розвиток паразитологічного розділу санітарної справи в Одесі, був фундатором Одеського протичумного центру, метою якого була організація заходів із попередження завозу чуми через Одесу та інші порти Чорного моря. С.М.Щасний також ініціював децентралізацію пастерівських щеплень, що знайшло підтримку делегатів I з’їзду мікробіологів, і таким чином одеські санітарні лікарі стали піонерами цієї передовоі ідеї. Коли радянська наука одержала штам вакцини БЦЖ, одеські вчені вивчили її біологічні, патогенні властивості і доповіли про свої результати на X з’їзді мікробіологів, епідеміологів та санітарних лікарів, який проходив в м.Одесі, а С.М.Щасний очолював його оргкомітет.

В березні 1918 року завідувачем Одеської дезінфекційної камери(станції) став видатний вчений-епідеміолог Лев Васильович Громашевський. Діяльність камери мала велике значення для Одеси, великого портового міста. Перетворена Громашевським на зразковий комплексний протиепідемічний заклад, ОДС стала прообразом майбутніх санітарно-епідеміологічних станцій.

Державний санітарно-епідеміологічний нагляд на Одещині

Л.В.Громашевський взяв також участь в організації в Одесі першої в світі кафедри епідеміології, це був початок історії введення епідеміології до числа академічних дисциплін вищої медичної школи.  1923 року він очолює кафедру, читає спеціальні курси в інших навчальних закладах, і тоді ж стає ректором Одеського медичного інституту. 1926 року йому присвоєно звання доктора соціальної медицини, професора.

В одеський період діяльності Л.В.Громашевський визначився як крупний вчений-епідеміолог, видатний педагог та організатор охорони здоров’я. Ним були вирішені актуальні проблеми профілактичного напрямку медицини, розроблені практичні основи дезінфекції, засновано епідеміологію як самостійну науку, обгрунтовано питання  загальної та приватної епідеміології висипного тифу (1918), холери (1918-1922), дифтерії (1922-1923), гельмінтології та малярії (1925-1927).

У квітні 1919 року було утворено губернську інспекцію охорони здоров’я. 26 січня 1920 року Всеукраїнський губревком затвердив Одеський губревком як самостійну адміністративну структуру, і з листопада 1920 року завідувачем Губздороввідділом призначено Д.І.Єфімова.

З пожвавленням медико-санітарної справи в країні було введено обов’язкову мобілізацію всіх лікарів та середнього медичного персоналу, створено лікарсько-санітарну службу для боротьби з епідеміями, націоналізовано лікувально-профілактичні заклади, санаторії та інші установи. Для керівництва й організації медсанслужби спочатку було створено секції, потім – підвідділи (санітарно-епідеміологічний, лікувальний, фармацевтичний, шкільно-санітарний та ін.), а також секції: по боротьбі з венеричними хворобами, медичної і санітарної статистики, зуболікування.

З 1919 р. в губернії працювала санепідінспекція народної праці з введенням посад лікарів промислового санітарного нагляду, а 1927 року цей напрямок роботи було перекладено на санепідстанції.

1921 року одним з найперших в країні було відкрито Одеський будинок санітарної освіти.

Державний санітарно-епідеміологічний нагляд на Одещині

У квітні 1922 року на III Всеукраїнському з’їзді бактеріологів епідеміологів та санітарних лікарів було прийнято «Положення про санітарну організацію» та обрано колегію санітарно-епідеміологічного відділу. Її очолив академік Олександр Микитович Марзеєв.

Вчений із світовим ім’ям Д.К.Заболотний в 20-ті роки минулого століття здійснював в Одесі велику санітарно-просвітницьку роботу, опираючись на значення освіти як важливої соціально-гігієнічної проблеми, тісно пов’язаної з профілактичним напрямком розвитку охорони здоров’я.

Державний санітарно-епідеміологічний нагляд на Одещині

Окреслені Д.К.Заболотним напрямки санітарно-просвітницької роботи стали великим внеском у боротьбу з епідеміями та соціальними хворобами.  У 1925 році в кожний сільський район Одеської губернії було вирішено направити санітарного лікаря, а також на кожні три сільські райони – одного санбаклаборанта.

Тоді ж вийшов закон про санітарний нагляд за харчовими продуктами; 1929 року в м. Одесі створено Інститут народного харчування.

У жовтні 1927 року  VI Всеукраїнська санітарна рада розглянула питання про організацію санітарних закладів, що мали об’єднати всі санітарно-профілактичні установи. На сесії академік О.М.Марзеєв, керівник  санепідвідділу наркомздоров’я УРСР, обгрунтував свою думку про те, яким має бути цей організаційно та юридично оформлений санітарний заклад. Ідею О.М. Марзеєва про об’єднання мережі установ служби (санітарних бюро, бактеріологічних, малярійних станцій та ін.) під єдиним адміністративним керівництвом підтримали фахівці профілактичного напрямку медицини України.

30 листопада 1927 року  колегія Наркомздоров’я УРСР затвердила постанову Всеукраїнської санітарної ради про включення до складу санітарної організації райсанстанції –  як окремого санітарно-епідеміологічного закладу  із самостійним бюджетом.

У зв’язку із завданнями протиепідемічної боротьби у 30-ті роки ХХ століття в Одесі було створено бруцельозну та малярійну станції, а наприкінці 1937-го – Одеську портову протичумну лабораторію.

У 1931 році Раднарком прийняв рішення про реорганізацію санбаклабораторій в районні санітарно-епідемічні станції, вирішальна роль у створенні яких належить академіку О.М.Марзєєву.

На початок 1941 року на Одещині працювало 40 санепідстанцій, із них одна обласна, 2 міські в містах, 8 районних в місті Одесі та районні –  в сільській місцевості.

Підготувала Поліна Овчинникова



Дата: 8-04-2013   |  Переглядів: 2944
 

 
 

? Запитати ?


Новини МОЗ

Держсанепідслужба України долучається до прог ..
Представники Державної санітарно-епідеміологічної служби України долучаться до європейської програми SHIPSAN ACT Information System та мережі PAGnet. Таких домовленостей досягли фахівці слу ...

У Києві обговорили проблеми імунопрофілактики
У Національній академії державного управління при Президентові України відбувся круглий стіл «Державна політика щодо імунопрофілактики в Україні». Представники медичних, педагогічних та на ...

Розпочались обговорення МОЗ України з медични ..
21 травня у МОЗ України відбулась селекторна нарада на тему: «Актуальні питання забезпечення якості надання медичної допомоги». Захід пройшов під головуванням заступника Міністра охорони здоров’я ...

У МОЗ України обговорили шляхи реформування в ..
22 квітня у МОЗ України пройшов експертний круглий стіл із відеотрансляцією заходу по регіонам України на тему: «Реформа вищої медичної освіти в Україні». Проректор з наукової ро ...

В Полтавській області посилюється боротьба із ..
В Полтавському обласному Центрі здоров'я відбувся круглий стіл «Своєчасна діагностика туберкульозу та належна якість надання медичної допомоги хворим – запорука успіху». Захід пройшов у рамках міс ...

Календар

«    Декабрь 2018    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
 12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31 

Архів

Июнь 2016 (1)
Май 2016 (2)
Апрель 2016 (5)
Март 2016 (5)
Февраль 2016 (8)
Январь 2016 (10)

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер: